Дмитрівська субота - обряд, що дає сили пережити смерть близьких

Дмитрівська субота 2021 року припадає на 6 листопада. До цього поминального дня готуються заздалегідь, згадують померлих близьких, складають список продуктів, щоб приготувати страви які вони любили, а напередодні в п’ятницю йдуть на вечірню службу до церкви.

Вважається, що саме святий Димитрій Солунський замикає ключем природу, закриває хліборобське коло до весни та запрошує зиму в гості. Осінь – пора смутку та туги за теплом, сонцем, зеленню, свіжими смаками фруктів й овочів. Ми спостерігаємо, як дерева відпускають свої листочки і це нас вводить в стан меланхолії, коли люди схильні згадувати про тих, кого втратили. Рідкісні сонячні промені, які потрапляють на обличчя нагадують нам тепло, яке з’являється від спогадів про людину. Ці відчуття, мов легкий дотик, а не гарячі обійми. Осінь навчає нас відпускати, плакати, довіряти природним процесам, бути більш повільними та чутливими.

Що таке поминальні дні, як потрібно поводити себе в цей час?

Поминальні дні - це прекрасна традиція для того, щоб давати місце своїм почуттям. Втрата близької людини – це дуже сильний шок й буває так, що ми не можемо плакати, а заклякаємо, “заморожуємося” на деякий час. Якщо це триває довго, то негативно впливає на здоров’я та психоемоційний стан. Світ стає чорно-білим та, здається, ніщо не може додати кольору. Якщо до цього підійти свідомо й ввести у своє життя традиції поминальних днів, то можна продовжувати жити повноцінно в пам'ять про тих, кого немає. Наприклад, можна придумати власні сімейні ритуали, коли ви в вузькому колі збираєтеся і робите щось корисне в пам’ять про цю людину – саджаєте квіти, дерева, допомагаєте безпритульним людям чи тваринам, проводите благодійну діяльність, яка була б до душі й вашому померлому предку. До речі, є таке повір'я, що померлі душі з’являються нам в ці поминальні дні у вигляді блаженних старців і добре їх нагодувати - вважається за честь.

Загалом в поминальні дні багато уваги приділяється приготуванню їжі. На стіл ставлять класичні українські страви: узвар, кутя, пиріжки та інше. Заведено збиратися великим родинним колом або відвідувати найстарших родичів й вже у них накривати стіл. Окремо ставлять тарілку куди кладуть невелику кількість кожної страви для тих, хто на небесах. Її можна ставити на підвіконня з запаленою свічкою та припрошувати їх приходити і куштувати. Можна сказати такі слова «дорогі гості, приходьте на світло, їжте, пийте», а в кінці трапези – «поїли, попили, тепер ідіть додому, чекайте нас довго». Звісно, такого роду звертання до пращурів прийшли до нас з язичницьких традицій, та й сам по собі обряд поминання предків запозичений християнством й адаптований під слов’янські народи, які тисячоліттями мали звичаї звертатися до духів прабатьків. Тоді цей день називали «осінні діди».

Дмитрівська субота - звідки все почалося

За деякими джерелами вважається, що Дмитрівську суботу стали так називати через Кирила та Мефодія. Вони побачили важливість та глибину слов’янських традицій поминання померлих та були вихідцями з міста, де дуже шанували Димитра Солунського, тому вирішили назвати на його честь цей день. Самого Святого Дмитрія святкують 8 листопада. Він є заступником військових та всіх, хто стоїть на варті державних кордонів. При житті святий був воєначальником в Римській імперії, якого покликали переслідувати християн, проте він, навпаки, став проповідувати християнство й за це помер насильницькою смертю. З дитинства християнин, він не міг поводити інакше, тож вибрав мученицький шлях, як і більшість апостолів та проповідників того часу. Після його смерті, тіло було поховане вірянами та через сто років, люди побачили, що його мощі мироточать і мають цілющі властивості. Існують навіть легенди, що Святий при житті являвся воєначальником свого міста, а після смерті допомагав захищати його від вторгнення ворогів. Вшанування пам’яті Дмитра Солунського на нашій території почали відмічати вже після хрещення Київської Русі.

Прикмети та забобони на Дмитрів день:

• Якщо випадає сніг, то й на Великдень варто чекати снігу.
• Якщо день прохолодний, то весна буде пізньою та холодною.
• Душі померлих прилітають на могили в вигляді пташок, тому їм там залишають зерно або просто годують в цей день пташок деінде.
• Добра прикмета для достатку, якщо першою ступає на ваш поріг добра та заможна людина.
• Якщо одягатися тепло в цей день, то й взимку ви будете захищені від морозу.
• Після цього дня свататися до дівчини – не добрий знак, може чекати відмова.
• Також, після Дмитра не можна святкувати весілля.
• В цей день не можна проводити діяльність, пов’язану з водою, а також робити важку домашню роботу, сваритися та ображати інших.

Дмитрівська субота - традиційні обряди та вірування

Дмитрівську суботу прийнято починати з молитви вдома або в церкві, де правлять поминальну службу. На покуті стоять ікони зі святими образами, перед якими запалюють свічки, що мають горіти до кінця служби в церкві. Молитва є таїнством, тому промовляють її тихо та повільно, відчуваючи кожне слово, пропускаючи її крізь своє серце та розум. В молитві вам допоможуть образи зображені на іконах.

Ікона Святий Димитрій у вашій оселі має бути обов'язково, якщо хтось з родини причетний до військової справи, знаходиться на фронті, працює прикордонником або якщо вам не байдужа доля нашої держави й ви маєте патріотичну позицію громадянина своєї країни. Звертайтеся до Святого з молитвою про захист синів та доньок від ворожих куль та про умиротворення їхніх душ, тих, які віддали своє життя за свободу. Також, Святий посилає своїм підопічним мужність та терпіння.

Святі образи, що їх вшановують у поминальну суботу:

1. Ікона святий Георгій Побідоносець зображає молодого чоловіка зі зброєю в руках, так само, як і святого Дмитра. Між ними можна провести паралелі – обоє були віддані військовій справі, були вправними вояками, але вибрали захищати віру та не побоялися постраждати за неї. Ікона передає боротьбу зі зневірою та несе послання кожному про важливість душевної роботи зі своїми “тіньовими сторонами”, які нас часто заплутують та відводять подалі від Бога й врешті-решт від себе істинного.
2. Ікона Скоропослушниця допомагає в тяжких ситуаціях, на війні, у горі, в кризах, якщо ви втратили близьку людину. Моліться святій Богородиці, щоб примиритися з законами життя та смерті, знайти ресурси жити далі, побачити для себе сенс та знайти підтримку довкола. Їй моляться і про душі померлих, аби ті знайшли спокій та дорогу в Царство Боже.
3. Ікона Спаситель допоможе укріпити вашу віру та підтримає у важкі часи, коли ви оплакуєте близьку людину або коли переживаєте розлуку, коли вам здається, що ви самотні і не можете дотягнутися до людей. Звертайтеся до Ісуса, як до друга, описуйте йому свої почуття та переживання, налагоджуйте духовний взаємозв’язок, бо насправді - ви не одні в цьому світі. Вищі сили завжди з нами, навіть, коли ми в цьому невпевнені й впадаємо в зневіру, з нами лишаються невидимі захисники і приймають нас такими, як ми є.

Отже, як ми бачимо, Батьківські суботи - торкаються багатьох аспектів життя, чіпляють нас за живе, нагадують про глибину нашого коріння, навчають балансувати в темі життя та смерті, відпускати охололі руки, але залишатися з теплом в серці, любити це життя не за те, яким ми хочемо його бачити, а за те, яке воно є насправді. Тисячі років люди задумуються про життя після смерті, описують його в літературі, знімають кіно, створюють традиції, щоб спілкуватися з померлими – чи не це є доказ міцної віри у духовний зв'язок, у вищі сили та у щось поза межами простору й часу?... Навіть, якщо ви ставитеся до цього скептично чи маєте сумніви, спробуйте провести Батьківську суботу в тій традиції, яка близька вам та проаналізуйте, як це змінює ваш світогляд чи самопочуття.

Життя – це процес, а прощання – його частина, просто зробіть це більш свідомим для себе, не перестрибуйте неприємні події та почуття, а дайте їм місце. Цей процес можна порівняти із течією річки, тож не перекривайте їй дорогу й вона зможе напоїти все живе довкола. Нехай і ваша молитва йде, мов та річка, та прокладає шлях до вашої свідомості. Дозвольте вірі наповнювати ваше тіло – це дасть можливість більш об’ємно та яскраво взаємодіяти з матеріальним світом.