Новоюліанський календар, чому відбулися зміни 1 вересня 2023 року?

Реформа церковного календаря в нашій країні була неминуча й пов'язано це більше не з останніми подіями в Україні. Скоріше, святкування Різдва Христового 25 грудня, оголошене загальнонаціональним святом з офіційним вихідним, й дало поштовх до введення "нового стилю". Хоча, чи нового?

Так, рішення про зміну календаря для України було підписано цього року, й тепер, більшість дат релігійних святкувань змістилися. Але щоб реформи відбувалися більш прийнятно для православних вірян, такі сталі свята, як Великдень та прив'язані до них події, залишилися в рамках попереднього. Тому, теперішній календар носить назву не юліанський, а новоюліанський, такий собі мікс старого й нового. У нас же є Старий та Новий Завіт, мабуть, для історії релігії такі події не нові, і практика попередніх поколінь передбачає м'яке зміщення стилів, дат, образів. Ось чому хочеться трохи відкрити завісу історії, щоб для себе розібратися в тому, що відбувається сьогодні.

Календар, з чого все починалося?

Для нас календар став звичним словом щоденного вжитку, але й тут не все однозначно. Поставивши собі запитання: "Для чого нам потрібен календар, без прив'язки до його приналежності?", не кожен навіть для себе відповість чітко. Усе, що об'єднує поширені думки, - це циклічність місяця, тижня, року, років. Хтось живе за циклічністю Сонця, а хтось Місяця. Наприклад, стародавні єгиптяни взагалі використовували зірку Сіріус як мірило свого часу. Може, для когось буде новиною, що не кожному календарю 2023 роки. Буддисти успішно відраховують 2566 рік, а євреї вважають початком літочислення створення світу - це від 3761 року до нашої ери.

Як би не було зараз смішно, календар - це була, по суті, боргова книжка, куди давньоримські "банкіри" записували, які відсотки мав би той чи інший громадянин внести в перших числах нового місяця. Дуже знайомо, правда. Календами називали перші дні кожного місяця. Це вже далі, з розвитком суспільного і соціального життя, суспільству потрібні були більш чіткі рамки. Хоча циклічність та передбачування пори року, була відома ще до появи писемності.

Для деяких народів календар або назвемо це задокументованою циклічністю, був життєво необхідний. Він допомагав вижити кочовим народам, які випасають отари, або вказував зміну сезону посухи на сезон дощів для південних мешканців та інше. Кожен осередок тогочасного суспільства використовував свої власні датування подій для зручності, оскільки народам середньої широти було важко розібратися в хитросплетіннях дат своїх північних сусідів. Початок календаря, який нас сьогодні цікавить, поклав, як зрозуміло з назви, сам Юлій Цезар у 45 році. У ньому, кількість днів у році визначено звичним нам 365 і раз на чотири роки 366, а з цього починається не менш цікава історія.

Чому з'явився григоріанський календар?

Історія сповнена парадоксів, що вже говорити, власне, про становлення релігії християнства, але про все по порядку. Хронологічність подій так само циклічна і йде по спіралі, просто сьогодні ми стоїмо якраз біля основи нового витка. Але був час, коли юліанський календар "застарів" й саме григоріанський - став вважатися новим стилем.

Датується він 1582 роком. Ввів його в ужиток Пара Римський Григорій (тринадцятий) замість юліанського - календаря "старого стилю", як тоді вважалося. Суть реформи Папи була така:

• - по-перше, він успішно усунув "похибку" в 10 днів, що накопичилася з часів першого Вселенського собору, де було визначено нові правила обчислення за роками християнського Великодня. Хоча тоді б, календар змістився на 12 днів. Мабуть, першочерговою метою Григорія було все ж таки врівноважити дату весняного рівнодення та повернути її на 21 березня, як це було на момент Нікейського собору 325 року (відправна точка вироблення "Символів віри", відмова від єресі та встановлення 20 канонів християнської церкви);
• - по-друге, це наведення "порядку" у високосних роках, коли з кожних чотириста років історії віднімали три високосні роки. На ділі це виглядає дещо заплутано, але вважається особливістю цього календаря. Якщо рік закінчується на два нулі, то високосним він вважається лише тоді, коли число сотень також кратне чотирьом. Таким був 2000 рік (ось чому до нього було стільки "претензій", перед цим 1600 і наступним повинен буде стати 2400, але чи стане, покаже вже новітня історія).

Як вираховували розбіжність у днях?

По суті, все, що зараз турбує більшість православних вірян, - це те саме зміщення дат. Адже якщо для нас Святий Миколай Чудотворець приходив 19 грудня, то зустрічати його 6 грудня - готові не всі. Усе таки традиції, на те й приживаються в суспільстві, що вони визначають непорушність чогось. А тут такий стрибок. Хоча, ви ще більше здивуєтесь, дізнавшись, що наші трохи давніші пращури, святкували Новий рік у березні, але про це далі.

Як накопичувалася різниця в днях до цього часу:

1. наприкінці 16 століття, з 1582 року набув чинності новий календар;
2. з 16 по 17 століття розбіжність становила - 10 днів;
3. у 18 столітті - 11 днів;
4. у 19 столітті - 12 днів;
5. з 20 по 21 століття різниця становила вже ті самі 13 днів, які ми зараз й спостерігаємо;
6. далі з березня 2100 року буде 14 днів, для тих, хто залишиться на старому календарі.

Ось і проста математика в дії літочислення православних святкувань.

Що ж відбувалося в Київській Русі?

До прийняття християнства 988 року, відлік часу вівся за 4 сезонами. Клімат наш стабільно ділив межі року за погодними умовами. Наші предки воліли користуватися календарем змішаного типу - місячно-сонячним. Більшість наших угідь оброблялася, а для вирощування посівів важливий саме місячний цикл. Кожні 19 років додавали 7 додаткових місяців. Тиждень був семиденним і називався відповідно.

З прийняттям істинної віри, чинності набув візантійський календар. Він вів своє літочислення від Адама, тобто від створення світу, а не від Різдва Христового. Навіть і цей календар було прийнято з деякими нюансами. Щоб пов'язати язичництво та християнство, до нього під виглядом християнських свят потрапили деякі язичницькі, а згодом переросли в добре впізнавані традиційні, як-от Івана Купала. Новий рік став 1 березня.

Як ми перейшли на григоріанський календар?

Оскільки більша частина територій сучасної України наприкінці 16 століття перебувала під владою католицької церкви Речі Посполитої - перехід православ'я, по суті, й не відбувся. Загострена ситуація між конфесіями католиків і християн на той час призвела до цілковитої непокори останніх. Що стало рушійною силою того, що частина православної України і греко-католики, які з'явилися внаслідок розколу, перейшли на православ'я тільки у вересні цього року.

Смути додав і 1918 рік. Майже століття тому, святкування церковних свят із 13-денним запізненням остаточно поділило нашу країну на два "релігійні табори". Ба більше, 12 лютого в Коростені представники Української Народної Республіки ухвалюють закон стосовного нового і старого стилів та переводять час годинника на середньоєвропейський. Все того ж 1918 року після Жовтневої революції в новопідписаному декреті, в ніч після 31 січня, наставало одразу 14 лютого, у такий спосіб раз і назавжди компенсувавши 13 днів різниці в новому і старому стилі. Лише якихось сто років тому вольовим рішенням Ради Народних Комісарів нас автоматично перевели в "новий стиль".

Хто пам'ятає розповіді бабусь чи прабабусь, міг ще довго почути про відзначення релігійних свят та обрядів за так званим "старим стилем". Сьогодні про це можна побачити цілі сюжети, але факт залишається фактом. Поділ та переходи відбувалися ще задовго до 1 вересня 2023 року.

Чому "старий стиль" і церковний календар не одне й те саме?

На даному етапі важливо проставити ті точкові індикатори, які породили сьогодні масу суперечок і продовжують це робити далі.

Коли 1 січня 45 року було прийнято юліанський календар, він був ще до Різдва Христового. У той час саме поняття записаного літочислення вважалося прогресивним поняттям. Весь рік був поділений на місяці, місяці на тижні, тижні на дні. Місяцям, як і дням тижня дали певні назви. Але, є одна невелика деталь. Рік за календарем має 365 днів і раз на 4 роки додається 1 повна доба. Це на 11 хвилин і 15 секунд більше астрономічного року, навіть з урахуванням похибки. Тому Папі Григорію й довелося вносити свої "правки". Хоча, треба віддати належне, до календаря Юлія римляни і так добряче намудрували з датами, тож він наспів якраз вчасно.

Увесь цей час, до кінця 16 століття, зайвих хвилин набігло більш ніж достатньо, отже його змінив більш точний на той момент календар, який напевно в майбутньому змінить наступний. Усе б нічого, але всі ці перетворення сильно впливають на обрядовість та святкування найпоширенішої на нашому континенті релігії - християнства. Церковний календар з усіма його датами накладається на прийнятий у суспільстві календар, де сповідується дана конкретна релігія. Ось звідки береться плутанина та непорозуміння. Часом політичний устрій держави та територіальні чвари є тією самою розкольною рисою релігії, що об'єднує нас усіх. Але так було протягом усієї історії становлення християнства й не тільки на території нашої країни.

Що ж робити нам, спадкоємцям усіх цих міжусобиць, питання скоріше також риторичне. Головне, чому ми можемо перешкодити, це розколу всередині себе. Адже, якщо слідувати хоч малій частці логіки, зміни - це рушійна сила прогресу, тож ставлячись до них без агресії, ми тим самим удобрюємо ґрунт, на якому згодом виросте новий урожай. Періоди гоніння, змінюються періодами затишшя. Періоди хаосу змінюються періодами стабільності. Людство живе за спіральною циклічністю, переходячи щоразу на новий виток, тож, можливо, через десять наступних поколінь нам знову доведеться щось робити.

Що для нас є пріоритетом сьогодні? Це зберегти свою віру, щоб мати опору йти далі. Можна ставитися до зміни календаря, як до випробування, яке з наступним витком підніме нас ще вище на спіралі розвитку. В одному можна бути впевненим, що пройдемо ми свій відміряний шлях гідно, оскільки він наближає нас до Царства Божого. Усіх нас.

Миру нам у душі та віри з майбутнє!