Паломництво — подорож до своєї душі та Бога

Паломництво (проща) — це духовний шлях до місця сили. Не важливо, яка релігія є основоположником цього шляху. Місця Сили — це певне джерело, куди приходить "напитися" людина, готова до цього. Вони існували далеко до нашої ери й існуватимуть після нас, оскільки ці енергетичні стовпи даровані нам вищими силами, щоб ми зростали духовно, відкривали себе новому та зміцнювали свою віру у Творця. Це насамперед потрібно нам, для правильного сприйняття безперервності буття і свого власного шляху до дому Отця Нашого.

Історичне коріння паломництва

Паломництво, як поняття, оформилося разом із християнством. Тоді як, зародилося воно з початком людського просвітництва. Це пов'язує нас, як представників різних релігій та конфесій. Візьмемо, наприклад, найдавнішу цивілізацію — Єгипет з її величезними окультними храмами у Фівах, Абідосі, Дельфах та інше. Знаменитий Ковчег Заповіту, описаний ще в дохристиянській книзі "Старий Заповіт". Буддисти закладали свої храми ще задовго до народження Сина Божого, а стародавні греки з усіх куточків країни стікалися до віщунки Піфії, яка мешкала у священному храмі та відала секретами богів. І таких історичних свідчень сотні.

Особливу увагу хочеться приділити паломництву християнському, оскільки воно вплинуло не лише на духовну складову вірян, а й на багато історичних подій. Від самого початку існування Церкви кожен, хто вірив в істинного Бога, прагнув відвідати місця, пов'язані з життям Ісуса, Його Матері Діви Марії, Його Учнів Апостолів та інших канонізованих Святих або Мучеників. Пізніше, ці місця стали називати Святими або Святинями, а відвідування християн - "паломництвом", від латинського слова "palma". Саме пальмовою гілкою зустрічали жителі Єрусалима Сина Божого. Першими паломниками були прочани, тобто ті, хто молиться Богу. Потім були пілігрими — мандрівники, які відвідували Святі місця з метою поклоніння або звершення молитви.

Християнське паломництво сьогодні — це, по суті, ті самі звичаї, що зародилися на зорі становлення віри, засновані на прагненні вірян хоча б злегка доторкнутися до Божественної сутності. Це може бути шлях одного з дванадцяти Апостолів, храми, де з'являлися Святі або Богородиця, церкви, де розміщені чудотворні ікони. Є цілі паломницькі міста, де, що не закуток, то Святиня. Священна річка Йордан, де хрестили Ісуса, а також святі джерела, де здійснювали обряди знамениті священнослужителі. Усе від простих купіль, до гірських церков - може стати місцем, де саме ви знайдете духовну гармонію, каяття в гріхах своїх та покаяння перед Всевишнім.

Хрестові походи, як перший етап зародження "паломницького туризму"

Так, саме хрестоносців, можна вважати першими християнськими мандрівниками до Святих Місць, що зараз іменується туризмом. Тоді як епоху Середньовіччя — ознаменувалась початком великого переселення народів. Це паломництво можна по праву вважати наймасовішим у нашій історії, але не все так однозначно:

• По-перше, нашій вірі не властива популяризація силових заходів, насадження релігії. Тоді як хрестовий похід був ініційований римською владою як військовий, проти мусульман та язичників з метою навернення їх до істинної віри. І, як ми можемо бачити з історичних подій, епопея ця була вельми кровопролитною. Навіть сьогодні, це словосполучення не втратило своєї войовничості й використовується, як підкорення, завоювання чого-небудь.
• По-друге, або з іншого боку, це, по суті, вимушене паломництво, врятувало просвітницьку Європу від перенаселення. Люди отримали вогонь віри та вирушили нести його в інші землі, тим самим популяризуючи християнську релігію серед інших народів. Природне почуття кожної віруючої людини — отримати покаяння, щоб піднести своє духовне єство й отримати світло всередині себе для богоугодних діянь. Згадайте тільки гучний фільм з Орландо Блумом, який не просто побачив Божественне провидіння й врятував ціле місто, а й здобув душевний спокій, щоб потім нести це світло іншим "заблукавшим душам".

Паломництво в Стародавній Русі

Якби не існувало паломництва, Київська Русь не була б православною, а ми з вами не мали б можливості набути духовної сили та увірувати в істинного Бога. Хрещеною матір'ю зародження релігії на Русі можна вважати княгиню Ольгу, знамениту бабусю Володимира Великого — прозваного в народі Хрестителем.

Саме паломництво на Русі історично можна розмежувати двома етапами, це:

• власне, відвідування храмів і святих місць представниками влади Київської Русі, а пізніше й іншими просвітниками;
• релігійна подорож Святих і Апостолів святими місцями на території Русі, вже як центру світового православ'я. Цьому є безліч історичних підтверджень.

Двічі преподобний Варлаам, який здійснив паломництво до Святинь Єрусалима, на зворотному шляху відвідав Стародавню Русь, щоб ввести серед наших священнослужителів зведення нових правил. Він був похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври, а помер у Володимирському монастирі, що розташований у теперішній Волинській області.

Ігумен Данило - православний монах, який прийняв обітницю в Печерському монастирі під Києвом за часів правління Святополка, не тільки здійснив власне паломництво у Святу Землю, а й увійшов в історію, як автор релігійного трактату "Ходіння ігумена Даниїла". У ньому він детально описав свою мандрівку, що згодом стало зразком релігійної писемності, як нового жанру. До речі, цей твір по праву вважається однією з пам'яток, написаних українською мовою.

Серед великих мужів прочан, особливо виділяється Єфросинія Полоцька — княжна з династії Ізяславовичів, дочка полоцького князя Святослава. Її вважали однією з найосвіченіших жінок того часу. У ній винятковим чином поєднувалася духовна та тілесна краса, а в молодості за її руку боролися багато князів православного світу. Але вона вирішила присвятити своє життя служінню Богу й тому була канонізована. Під кінець життя Єфросинія разом із сестрою і племінником відбула у Святу Землю, щоб вклонитися Гробу Господньому, і прийняла смерть у монастирі Єрусалима.

Про паломництво Андрія Первозванного, учня Ісуса Христа, землями Київської Русі, ходить безліч легенд. Згадка про нього зустрічається в "Слові про закон і благодать" митрополита Іларіона, а сам Володимир Мономах наказав внести факт його відвідин наших земель у наш примірник "Повісті временних літ", тим самим "узаконивши" перебування Святого на "схилах Дніпра". Так з'явився переказ про мандрівку Апостола з Криму до Риму через сучасний Корсунь та Київ. Він піднявся Дніпром й зупинився для ночівлі на пагорбах його, сказавши своїм учням: "Чи бачите ви гори ці? Яко на цих горах засяє благодать Божа, матиме град великий бути і церкви многі Бог воздвигнути матиме." Не дарма згодом Київ почали називати "златоглавим", за кількістю церков, вкритих блискучими куполами.

Паломницький туризм в Україні — традиції не підвладні часу

Як і наші великі пращури, сучасні віряни також прагнуть пройти свій шлях віри, очистити помисли та піднести молитви безпосередньо у Святих Місцях. Можна погодитися, що сьогодні це зробити набагато легше, ніж, скажімо, за часів Середньовіччя. Звісно, у кожного таке місце буде своє, згідно з не тільки територіальними уподобаннями, а й внутрішньодуховними переконаннями. Тому, як такого списку популярних святинь не існує. Ми лише хочемо розповісти про найцікавіші та історично значущі храми, щоб розширити кругозірй і, можливо, просвітити вас про те чи інше сакральне місце в нашій країні. Отже, Україна, зважаючи на свою територіальну прихильність і духовну спадщину, може запропонувати вірянину понад сто духовних обителей для відвідин, від найстаріших, до сучасних, зведених у пам'ятних і важливих, з погляду нашої релігії, місцях. Це унікальні у власному роді храми, де є можливість не тільки здійснити поклоніння, а й збагатитися в культурно-історичному сенсі. Тому такі місця цікаво відвідувати всією родиною, долучаючи молоде покоління до наших традицій. У зв'язку з останніми подіями в нашій країні, це дуже важливий аспект у вихованні дітей та молоді.

Найбільш відвідувані церкви і храми України:

1. Києво-Печерська лавра — найстаріший православний монастир нашої країни, розташований на мальовничих схилах Дніпра. Вона не тільки є місцем поховання Святих мощей, але так само і музеєм, куди можна просто прийти з екскурсією. Великий комплекс архітектурних споруд є ще й унікальною культурною спадщиною, не тільки в релігійному, а й у духовному сенсі. Це одна з найважливіших православних святинь — священна земля, що перебуває під небесним заступництвом Богородиці. У зібранні лаври є кілька ікон Божої Матері, але візитною карткою її вважається Успіння Пресвятої Богородиці. За переказами, сама Матір Божа вручила її будівельникам Успенського собору, а вони зі свого боку привезли її до Києва. Сьогодні, після кожної літургії, Святий образ спускається для поклоніння вірянам.
2. Свято-Успенська Почаївська лавра — другий за величиною монастир і комплекс в Україні. Знаходиться в місті Почаїв, Тернопільської області, на висоті 75 метрів і входить до трійки найкрасивіших православних святинь-комплексів Європи. Крім величезної культурної цінності та найкрасивіших краєвидів, віряни стікаються до Почаєва по чудесні зцілення і заради найсильнішої енергетики цього дивовижного місця. Головною реліквією лаври вважається Слід Богородиці, залишений нею на скелі. Зараз це джерело, з якого б'є цілюща вода. Помолитися сюди приїжджають і перед Почаївською іконою Божої Матері. Особливо популярна вона у жінок, які мріють зачати і народити здорову дитину. Якій саме іконі молитися, щоб завагітніти, докладніше написано в нашій статті: "Якій іконі молитися, щоб завагітніти і народити дитину?". Тут же розташоване джерело Святої Анни, де вода цілий рік має температуру 4 градуси й купаючись у ньому, неможливо захворіти. У печерному храмі, що входить до комплексу Почаївської лаври, можна знайти мощі Іова Почаївського, ігумена обителі. А з 2002 року і мощі Амфілохія Почаївського, нашого сучасника, чудотворця, який помер 1971 року.
3. Спасо-Преображенський собор — найдавніша пам'ятка архітектури Київської Русі, що розташована неподалік від столиці, у місті Чернігові. Історія собору починається ще в одинадцятому столітті. На місці зведення, знаходилося язичницьке капище, далі, його змінила дерев'яна церква. Звідси й унікальність будови собору, несхожа конструктивно не на один православний храм, хіба що на Десятинну церкву в Києві. Колись у храмі зберігалася знаменита Одигітрія. Богоматір привезла із собою Анна — дочка візантійського імператора Костянтина. Пізніше, у тринадцятому столітті, її забрав із собою і вивіз із Київської Русі її син Володимир Мономах. Багато святинь, що зберігалися в соборі, було вивезено в різні часи, тож сьогодні сюди приїжджають більше по духовну просвіту, аніж по чудесні зцілення. Хоча місце вважається дуже потужним енергетичним центром, де кожен камінь просто дихає заповітами наших предків.
4. Собор Благовіщення Пресвятої Богородиці — харківська перлина і найкрасивіший зразок сучасної архітектури, побудований на місці невеликої дерев'яної церкви сімнадцятого століття. Архітектурним зразком вважається знаменитий Володимирський собор у Києві. Вважається найбільшим кафедральним собором Східної Європи. Городяни і багато туристів іменують святиню - "смугаста" церква, завдяки цікавому поєднанню цегли в кладці. Тут покояться мощі Святого Мученика Олександра, Афанасія і Мелетія, а багато вірян приїжджають до храму, щоб помолитися перед іконами Озерянської Божої Матері та Божої Матері Єлецької. Перша вважається покровителькою самого міста Харкова, а за силою поступається лише Казанській Божій Матері. Друга, сьогодні в народі має назву "Єлецька Харківська" і є найсильнішою заступницею істинної віри, а також списком унікального образу Єлецької-Чернігівської ікони, що датується 1060 роком. Їй моляться за благополуччя сім'ї та дітей, за зцілення не стільки тілесне, скільки духовне, а також просять захисту від недругів і ворожих навал.
5. Свято-Успенський собор — істинна пам'ятка козацького бароко, що знаходиться в красивому місті Полтава, на Івановій горі. Він є головним храмом фортечної споруди й, на жаль, був зруйнований за часів радянської влади, залишилася лише дзвіниця. У роки незалежності України собор було відбудовано у своєму первозданному вигляді. Дяком у цьому соборі колись служив дід відомого полтавського письменника Івана Котляревського.

У світлі останніх подій, паломництво в Україні вийшло на новий рівень. Нагальна потреба в духовній підтримці сьогодні як ніколи актуальна. Це пов'язано і з нашим внутрішнім зростанням, яке потребує енергетичного підживлення. Душа вийшла сьогодні на новий рівень й щоб зрозуміти себе та своє ставлення до світу, все більше людей приходять до бажання очиститися через молитву до Господа. Навіть якщо ви робите це вперше, але маєте чіткий внутрішній посил й можливість здійснити подорож до глибин своєї душі — це варто зробити. Не бійтеся бути не зрозумілими чи засудженими. Ми перебуваємо сьогодні на порозі нового сприйняття себе та власної сутності, значущості духовного перед тілесним. І якщо для цього, ви відчуваєте в собі необхідність спостерігати божественні явища, прихилити коліна перед чудотворними образами чи випити з цілющого джерела — все у ваших руках. Нехай це буде ваш власний Хрестовий похід до Святих куточків своєї власної душі й Бога.