8 січня – свято після свята, або що таке Собор Пресвятої Богородиці?

Зміст:

1. Собор Пресвятої Богородиці, що то за свято?
2. Собор Пресвятої Богородиці – Божественне начало буття.
3. Цікаві історичні факти, що характеризують цей день.
4. Пресвята Богородиця - лики, образи та зображення Святий.
5. 5 типів зображень Пресвятої Богородиці.
6. Традиції та обряди святкування.
7. Цікаві факти про свято Великої Праматері.

Собор Пресвятої Богородиці - це особливо важливий день для всіх віруючих жінок, оскільки він присвячений прославленню Великої Праматері, а разом з Нею й всіх жінок, які мали щастя пройти всі радощі та обряди материнства. Це ще більш «сімейне» свято, ніж Різдво Христове, тому його споконвіку святкують суто у власній сім'ї, без запрошення родичів. Та й після 7 січня, з усіма його традиціями та обрядами, якраз таки не вистачає цієї простої тиші та можливості подивитися всередину себе. Це чудова нагода пізнати свою сутність, насолодитися власним сприйняттям сенсу буття та релігійних канонів, зрозуміти, що Бог є особисто для тебе та що ти відчуваєш, підносячи молитву Пресвятій Діві Марії. До речі, цього дня, на відміну від народження Божественного Сина, можна звертатися до Богородиці не лише з молитвами, а й прохання. А в наших матерів, як і в кожної жінки точно є, що побажати своїм близьким напередодні цілого року майбутніх подій.

Якщо дивитися на святкування Пресвятої Богородиці з боку не тільки канонічного прославлення, то на це свято може показати нам ще декілька сторін: дохристиянську та психологічну. Саме становлення ритуалів шанування Праматері тісно переплітається із нашими традиціями ще з часів язичництва. В них, Мати - була першоджерелом всього живого, а, відповідно, і світобудови та акта творіння, як такого. Без матері – не було б і дитини. Тому існує думка, що сучасне свято Собор Пресвятої Богородиці просто органічно «наклалося» на шанування стародавніх слов'ян, що, по суті, не суперечить законам церкви, а, навпаки, є фактором, що об'єднує, всі постулати релігії, у тому числі для католиків, юдеїв та мусульман. В останніх, до речі, дуже шанується жіноче лоно, як колиска життя. Тож, підносячи жінку-мати на певний п'єдестал, ми дозволяємо божественній сутності проникати в наше сприйняття духовності.

Собор Пресвятої Богородиці - Божественне начало буття

Собором цього дня іменують не церкву, а саме єднання докупи всіх за празників, що шанують образ Пресвятої Богородиці, їх ми знаємо – чимало. Тому цей день прийнято вважати символом єднання всього, що так нам дорого. Якщо ви давно втратили зв'язок з близькими й дорогими людьми, саме час почати рухатися в цьому напрямку, тим більше, що сама Діва Марія виключно особисто сприяє цьому.

У канонічному круговороті шанування святинь за рік, є певна особливість, проте саме: після будь-якого Великого Святкування наступного дня вшановувати інших Святих, які взяли безпосередню участь у події. Так, після Народження Божественного Сина, слідує шанування Матері Його - Собор Пресвятої Богородиці. Після Богоявлення – собор Іоанна Предтечі. Після дня пам'яті Петра та Павла – Собор 12 Апостолів і так далі. Те, що сприяло знаменитій події - не менш важливо за саму подію. У цьому факті, церква вчить нас цінувати не тільки післяподію, а й фактори, що впливають на її здійснення, які дуже часто забуваються, оскільки на нашу думку не несуть певного емоційного навантаження.

Ось тут й з’являється те саме важливе зерно. Як неможливо жити без минулого, так і марно будувати майбутнє на згарищі. Тим більше, що саме жіноче начало – є ніщо інше як творення та відкрите протистояння руйнації. Саме Вона дає не лише життя, а й можливість протистояти вибуховому хаосу. Як вода живить ґрунт, на якому згодом з'являться паростки, так і життєва материнська сила здатна спочатку створити необхідні умови, а потім вже виконати саме таїнство народження. І в цьому полягає те Божественне творення, яке неможливе без істинної Любові та Віри. Більш того, ця величезна сила настільки неосяжна, наскільки й таємнича, тож відчуття її могутності приходить уже як постфактум явленого Дива, що відбулося. У нашому випадку – Народження Месії.

Цікаві історичні факти, що характеризують цей день

Прославляючи Пресвяту Богородицю після самого Народження, церква згадує власне саму втечу Святого Сімейства з Єгипту. Тому в цей день саме ця ікона набуває особливої сили. Напередодні знаменної події, як ми пам'ятаємо, цар Ірод всіляко перешкоджав появі на світ Сина Божого, тому він наказав вбити всіх немовлят до 2 років, що народилися у Віфлеємі. Явище Архангелів запобігло доленосній події і все сталося як мало бути. Тому, в перший тиждень Різдва Христового, православні вшановують усіх «причетних» до цієї події Святих: праведного Йосипа - батька, святого царя Давида - предка роду та Якова, брата Господня.

Іконографічне шанування Пресвятої Богородиці, як матері Божого Сина, відображено вже у перших проповідях Святих Єпифанія Кіпрського, Амвросія Медіоланського та Блаженного Августина. Є навіть відомості, що про цю подію та згадка у 79 правилі шостого Вселенського Собору у 681 році. По суті, практично відразу, церква зарахувала цей день до найважливіших таїнств, що здійснюються на рівні з основними Богоявленнями протягом року, але згодом віруючі почали приділяти йому все менше й менше уваги, виносячи на п'єдестал свого поклоніння першорядну подію самого Народження Божого Сина.

Переглядаючи деякі явища вбо весь річний релігійний календар, хочеться не прогаяти такої важливої події. Тим більше, що роль жінки в християнському поклонінні не менш значуща, ніж шанування Бога Отця, Бога Сина та Святого Духа. І якщо для чоловіка обрано кілька Богоявлень в іконописі, то Богородиця постає перед нами не просто в різних іпостасях, образах чи зображеннях, а показує свою скромну присутність у всьому творінні Господа Нашого навколо. Крім цього, сучасна іконографія налічує понад 300 образів Благословенної Діви Марії у різних сюжетах лініях й це лише у православ'ї.

Пресвята Богородиця - образи, образи та зображення Святий

Є кілька історичних підтверджень явлення образів Пресвятої Богородиці:

• За переказами, перша Богоматір, як Святий лік була написана апостолом Лукою. Це був освічений та напрочуд талановитий юнак, просвітитель свого часу. Щоправда, історики сходяться на думці, що йому вдалося більше описати Мати Божу словами, а не лише фарбами на полотні, тож знаменитим іконописцем він так і не став.
• Перше зображення належать вже апостолу Петру та Іоанну Богослову, які просили Богоматір освятити своєю присутністю та благословити новостворений храм у Лідді (Ізраїль). Що, власне, й відбулося. Прийшовши до храму, вони побачили на одному зі стовпів нерукотворний образ Пресвятої Діви. Він шанується й до нині, а Список (копія) з нього так і називається Лідською іконою Божої Матері.
• Крім іконописних ліків, існує досить зображень Святої Матері й у вільному, неканонічному стилі. Наприклад, сцени Благовіщеня та Різдва Христового, намальовані на стінах катакомб у Римі – колиски християнської віри.
• З усіх протоікон, саме Третій Вселенський собор в Ефесі із зображенням Діви Марії з Ісусом на руках - можна вважати істинним Святим образом, з якого почалося справжнє шанування Богородиці не як жінки, яка народила Божого Сина, а як окремий канонічний образ. Сталася ця подія у 431 році.
  

Природно, що спочатку, жодних типів чи видів ікон Богоматері не існувало, як і такої кількості шанованих образів, але сьогодні їх вже можна виділити у власну класифікацію. Щоб не заплутатися, ось коротка іконографія зображень Богоматері. Про кожну з них ми розповімо в окремій статті трохи пізніше.

5-ть типів зображень Пресвятої Богородиці:

1. Оранта (Знамення або Та, що Молиться) - основний тип зображення Богоматері. Відмінною рисою його - є відсутність дитини на руках. Божа Матір на ньому знаходиться в позі з розкритими та піднятими вгору руками в жесті молитви або заступництва, звідси й друга назва образу. У православних храмах таку ікону ставлять у верхній частині вівтаря, як головне зображення. Саме такий вид Богоматері найбільше шанується під час святкування Собору Пресвятої Богородиці. Вона символізує й небо, як обитель Бога, й лоно в якому зародиться життя, й Берегиню-заступницю, якій під силу дати не тільки життя, а й захистити та взростити його. У Софійському соборі в Києві знаходиться одне з найзнаменитіших мозаїчних зображень Оранти, що називається «Непорушна Стіна», тому ми вже давно під надійною охороною Великої Святительки. Найвідомішими іконами цього типу вважаються: Неупиваєма Чаша та Знамення.
2. Одигітрія (або Дороговказниця) - показує істинний шлях до Бога та віри, вказуючи однією рукою на немовля Христа, що сидить на її лівій руці. Вона поведе вашу душу до спасіння, тому друге Її ім'я Путівниця (та що вказує дорогу). На цій іконі центром вважається Спаситель, що знаходиться під захистом Матері Богородиці. Якщо Христос тут – шлях, істина та життя, то Його Мати – це та, хто пройде з ним, підтримуючи, по всьому життєвому шляху, аж до розп'яття. Це один із найдавніших видів зображення, тому до неї відносяться основні образи: ікона Богородиця Казанська, Богородиця Страсна, Іверська та Троєручиця.
3. Єлеуса (або Розчулення) - найніжніший образ Богородиці, де немовля Ісус припав до щоки Матері. У цьому зображенні багато любові, за допомогою якої поєднується небесне та земне, божественне та людське, душа та тіло, чоловік та жінка. Можна проводити безліч паралелей, але зрозуміло лише одне, що Богородиця тут не просто символ життя, а й частка, що передає себе наступним поколінням, тож, відповідно, народжена у кожному з нас. Навіть німби Богородиці та Спасителя поєднані в образі. У жінки задумливий вираз обличчя, бо вона знає про страждання своєї єдиної дитини, але все одно, сподіваючись на волю Господа, знаходить особливий відгук у власному серці та вчить цьому всіх матерів землі. Цим образам найчастіше моляться про швидке зачаття дитини та подальшу мудрість для її виховання. Найпопулярніший лік серед них – це ікона Богородиця Володимирська, яка становить вінчальну пару зі Спасителем.



4. Панахранта (або Непорочна Діва) - що сидить на престолі. Всецариця та царствена жінка, в оточенні янголів та апостолів. Ісус сидить у неї на колінах, а вся її поза символізує божественне смирення, жіночу сутність, вселенську мудрість й здатність до покаяння. Це Діва, що може витерпіти всі тяготи та поневіряння, заради тих, кого вона любить та шанує. Вона зможе переконати будь-кого у правильності своєї місії і пройде свій шлях до кінця, випивши повну чашу страждань. Богородиця Всецариця й Тобі Радіє - найбільш впізнаванні образи цього типу.
5. Агіосорітіса (або Заступниця) отримала свою назву від каплиці у Константинополі. Це ще один образ без Божественного Немовляти, поясний чи на повний зріст. Мати звертається до Ісуса не як Мати до Сина, а як жінка до Бога. Богородиця тут зображена у повороті тіла на 3/4, склавши руки у молитовному жесті. Просить Вона за весь рід людський, молячись істинному Богу за всіх людей, тому друга її назва - Заступниця або Та, що просить. За легендою, саме цей образ з'явився тому самому апостолу Лукі, який створив перший словесний образ Богоматері. Це початок всіх початків та основа багатьох Списків (копій), до яких звертаються тисячі віруючих у всьому світі й донині.

Собор Пресвятої Богородиці - велике свято, зі своїми традиціями та обрядами

Мало хто знає, що 8 січня – це день жіночих колядок. Дуже довго, за всіма обрядами, коляда була винятковою прерогативою чоловіків, юнаків та хлопчиків. Вважалося, що чоловік у світле свято Народження Сина Божого, який увійшов до будинку, приносить із собою благодать, багатство та гарний врожай на весь рік. А ось наступного дня зазивали до будинку дівчаток, щоб у домі панував мир, порядок, чистота та тепло. Дівчинка могла ознаменувати й велике Диво Народження сім'ї немовляти.

У народі це свято називали «Бабині каші», шануючи тим самим, як породіль, так й повитух (акушерок). Пекли багато солодкої здоби та пригощали всіх вагітних й мам новонароджених немовлят. 8 січня всі жінки відчувають свою особливу єдність із Богоматір'ю, відкривають їй своє серце, просять поради, допомоги, вболівають за коханих та близьких. Ось чому є досить багато згадок про хліб. Його пекли самі господині й несли до церкви, залишаючи частину біля вівтаря, а частину забирали додому. Їли його в цей день із особливим благоговінням, оскільки вважали що він є символом родючості, багатства, миру, добра та нового життя. До речі, «бабою» називали власне жінку, що народила, ту, яка змогла подарувати світові частинку себе та ту, що пізнала істинну силу материнства. Ці факти відправляють нас до язичницьких традицій Київської Русі, де серед богів шанували таку собі бабу Макошь - покровительку всіх дів та жінок. Після хрещення Русі на зміну цьому дню прийшов Собор Пресвятої Богородиці.

Цікаві факти про свято Великої Праматері:

• цього дня вже можна замовляти панахиди за померлими;
• ворожіння у цей день вважаються найправдивішими;
• віддати вечерю нужденним або нагодувати в себе у будинку голодних - почесна місія, яка принесе благополуччя та мир у сім'ю;
• вагітним не можна працювати цього дня інакше це позначиться на здоров'ї майбутнього малюка;
• забирати та виносити битий посуд, речі та сміття також не варто;
• дитина, народжена в цей день незалежно від статі, буде талановитим майстром та матиме сильну енергетику;
• новонароджених малюків у цей день прийнято підіймати вище голови, щоб росли вони швидко та були здорові;
• у цей день визначали погоду на найближчі святкові 2 тижні;
• заміжні жінки ходять у гості зі своєю ложкою, куштуючи страви господині, щоб у тому домі панував весь рік порядок та мир;
• сни цієї ночі здатні віщувати страшне лихо, отжеу, якщо ніч минула спокійно - це добрий знак.

Собор Пресвятої Богородиці - світлий день, що продовжує велике свято Народження Сина Божого, але водночас прославляє жінку, як матір, Берегиню, основу життєвого циклу, царицю, милість Господа, хранительку, заступницю й вічну милість Небес. Через неї Творець виявляє свої чудеса, робить добрі справи, дає Свої поради. До Божої Матері підносяться щодня тисячі молитов та прохань. Вона є тою, що наповнює наше життя сенсом, несучи при цьому зерно віри в найпотаємніші куточки нашої душі. Її сила у творенні, розумінні, довірі, любові, щедрості та відтворенні, тому нам слід цінувати її духовне єство, адже через неї з нами говорить сам Господь.

Наталя Медведєва