Микола Чудотворець - від шанованого Святого до православного Діда Мороза

Традиційно, напередодні Новорічних святкувань ми згадуємо Святого Миколая, підкладаючи під подушку подарунки для близьких. Це вже вважається як таковим й ми навіть не замислюємося чому. Взагалі, наш народ любить дива та вірить у казки, можливо, тому нам легше сприйняти ще одного доброго дідуся, котрий, до святкування Різдва приносить нам щось приємне, дітям – солодощі, а дорослим, що гріха таїти – довгоочікуване, гарне чи щось потрібне. Чому б не відчути цієї миті Божественну іскру маленького людського щастя, адже запалюючи це тепло, ми не порушуємо жодних церковних канонів, а, навпаки, сіємо в душі прекрасне. Але, давайте, трохи відкриємо це пухнасте зимове покривало та спробуємо зрозуміти, чому саме ця людина така близька нам й, практично, - вже рідна.

Життя Святого Миколая, чому він став Чудотворцем?

Житіє Миколая зіткане із досить різних фактів, тому образ Святого скоріше є збираним та оповитий безліччю легенд й міфів. Ба більше, у кожному народному епосі збереглися свої спогади, в основі яких сформувалися певні вірування й традиції. І, оскільки, більша частина з них трапилася вже після смерті реальної людини, достовірно можна говорити лише про його біографічні дані. Справді відомо, що народився він 270 року в лікійському місті Патара. Сьогодні, ця територія належить турецьким провінціям Анталія та Мугла. Сім'я його була достатньо заможною, а дядько був єпископом, тому дитиною він отримав чудову освіту й виховання у більш ніж християнському дусі. Микола мав славу набожного юнака, з дитячих років був привченим до праведної праці та допомагав нужденним. Спостерігаючи його богоугодне життя та добре серце, дядько незабаром посвячує його в сан пресвітера. Це такий священик, що є старшим над громадою з нагодою проповідувати Слово Боже й має невеличкий приход. За такої діяльності в молодій людині «прокинулися» всі його позитивні якості, тому родич вчинив дуже мудро.

Микола рано втратив батьків, але віра допомогла йому змиритися із цією втратою та продовжити свою Богоугодну справу. Заповідану йому спадщину, всю без залишку, чоловік віддає на добрі справи, здійснюючи при цьому чимало подвигів, породжуючи ті самі дивовижні оповіді, які житимуть й після його смерті, але про них поговоримо окремо. Смерть дядька робить Миколу єпископом Мирлікійським. По суті, сан родича переходить йому також у спадок. Маючи такий сильний фундамент, Микола ще за життя - став легендарною постаттю, роблячи ті діяння, за які й отримує друге ім'я - Чудотворець, надихаючи своїм прикладом інших віруючих. Коли після смерті, тіло його почало мироточити, церква звела його в ранг Святих.

Чудеса Святого Миколая – людям потрібні легенди

Справді, образ саме цього Святого скоріше збираний, ніж списаний лише із однієї особи. При чому розповіді про нього продовжуються й до цього дня, відкриваючи нам дедалі більше чудес. Як кажуть, чому б не говорити гарно, про гарну людину. Тому ми зібрали кілька цілком історично підтверджених діянь Святого, з яких навіть можна створити якусь хронологію, щоб зрозуміти, звідки взявся цей яскравий ореол чудернацького дядечка.

5 добрих діянь Святого Миколая:

1. Сам себе врятував. Оскільки жив Микола переважно на землях сучасної Туреччини, поховали його теж там. У невеликому місті Демрі стояла церква, де спочатку спочивали мощі покійного. Поки в 1087 році, італійці не викрали більшу їх частину, вважаючи такий жест дуже виправданим. Перепоховали вони його мощі у місті Барі. Незабаром після цього, турецький храм зазнав нападу, а згодом й взагалі був затоплений брудними водами знаменитої річки Мірос. Проте, оскільки, останків Святого там уже не було, вони вціліли та зберігаються до цього дня. Вже пізніше стало відомо, що перед викраденням до італійських священиків з'явився посланець Божий й наказав їм зробити таке благе діло.
2. Зазеленіла пальмова гілка. Частина останків Миколи після від'їзду італійців була вивезена із саркофагу та тут сталося ще одне диво. Під час відходу венеціанських кораблів від берега люди несподівано відчули приємний запах, що доносився до них з боку церкви. Це змусило їх повернутися та дорозібрати саркофаг із мощами. Вийнявши їх назовні, вони відчули, що пахощі лише посилюється. Так вони зрозуміли, що перед ними останки святителя. Єпископ дістав суху гілку, привезену із самого Єрусалиму та поклав її на них. І сталося диво, пальма дала пагони та ожила. Її також взяли з собою як незаперечний доказ Божественної сили.
3. Подвійне диво у морі. Микола по праву вважається покровителем моряків, але цей факт не випадковий. Коли він, ще за життя, подорожував паломником до Палестини, йому довелося плисти на кораблі. Коли розігралася неабияка буря, а небо затягло важкими хмарами - передбачаючи лихо, Микола почав молитися Богу й просити його про милість. Хмари розступилися й команда змогла плисти далі. Але не встигли вони рушити далеко з місця, як з один із матросів сталася прикрість. Послизнувшись на палубі, він забився насмерть. Моряки звернулися до Святого і той після молитви воскресив людину.
4. Порятунок від голоду. Коли Микола рушив у подорож до Палестини, у його рідній Лікії трапилося лихо. У місті різко закінчилися їстівні припаси і це загрожував справжньою катастрофою, але Святий зумів допомогти своєму народові навіть на відстані. Його образ з'явився одному з купців, який, навантаживши свій корабель продовольством, мав пливти на батьківщину в Італію. З'явившись у сні, Микола дав йому 3 золоті монети та попросив поміняти курс, щоб урятувати його земляків. Купець так і вчинив. Він розпродав весь хліб, а потім ще довго розповідав усім про це диво.
5. Чудо для трьох сестер. Ще за часів служіння пресвітером Микола славився своєю благодійною діяльністю. Допомагав він не тільки бідним, але всім, хто цього потребував. Такою людиною був один купець у його рідному місті. Після банкрутства, залишившись із трьома дочками практично без грошей для існування, убитий горем батько мав намір віддати їх у блудниці, оскільки посагу у них не залишилося й заміж вони вийти не могли. На дівчат чекала незавидна доля, проте Микола, щоб не образити ні їх, ні батька, вночі непомітно підкинув їх будинок золото, кожній по злитку. Зранку дівчата виявили їх у себе на ліжках й дуже зраділи. Можливо, саме звідси пішла традиція класти подарунки дітям та дорослим під подушку.

Микола Чудотворець – традиції святкування на Русі

Миколай - Святий, якого знає Схід та Захід, православні та католики. Відомий він у всіх кінцях земної кулі й «приходить», навіть до тих, хто в нього не вірить. Так і в наші землі, він прийшов разом із християнством, що поступово зароджувалося. І вже наприкінці 11 століття у дев'ятому правилі згадується про причастя в день його пам'яті. Більше того, боярином Ольмою в Києві була побудована церква Святого Миколи Угодника, а не хтось інший, як князь Аскольд - прийняв ім'я Микола, при хрещенні. У Львові збереглася найдавніша церква з ім'ям Святого. Будівництво її датується 13 століттям, а його образ є 3-м за значимістю у домашньому іконостасі українців та стоїть на одному рівні разом з Вінчальною парою – Спасителем та Богородицею.

Як розповідав письменник Довженко у своїй знаменитій «Зачарованій Десні», образ Святого Миколая стояв у кожній хаті в ті часи. Люди часто зверталися до нього за допомогою, просячи доброго слова чи поради. За народними віруваннями, ще з давніх-давен, приходить він до людей під покровом ночі, спускаючись з небес на землю, щоб почути прохання знедолених, скривджених та бідняків. У деяких областях нашої держави, свято вшанування Угодника розтягується аж на 3 дні. Щоб забезпечити собі на майбутній рік гарний врожай, напередодні свята пекли спеціальний хліб, варили кутю, запарювали узвар й запрошували до оселі бідняків. Вважалося, що якщо спочатку до будинку увійде чоловік, то на господарів чекає багатство та процвітання. На території київської області в храмі в цей день велася служба, а приходячи після неї господар брав посудину зі святою водою, освяченою щойно в церкві, хліб, сіль і йшов окропити будинок зовні, примовляючи при цьому: «Святий Миколо, помилуй та збережи мене і мою сім'ю від усіх бід й прокльонів!»

Святий Миколай – сучасний Дід Мороз

У наш час, дні шанування цього святого обростають все новими та новими обрядами, тому купити ікону Миколи Чудотворця стало вже доброю традицією не лише напередодні святкування, а й у будь-яку пору року. Звичайно, зараз, його образ - на піку популярності. Тож його зображення іменне чи звичайне - стане чудовим подарунком напередодні Нового року та Різдва, разом із початком гучних передсвяткових ярмарків та випіканням імбирного печива – солодких Миколайчиків. Діти, озброївшись листком паперу та ручкою, пишуть довгий лист, згадуючи в ньому не лише про добрі, а й про погані вчинки, скоєні за рік, оскільки вірять, що краще чесно зізнатися у зробленому та отримати прощення від доброго діда, разом із довгоочікуваним подарунком.

Можливо це множинне нашарування образів, міфів та традицій, взятих з усього світу, але це анітрохи не суперечить самій ідеї християнства та чистий віри в Господа нашого, тому деякі відступи від канонів церкви не повинні перешкоджати головній меті свята. Навіть якщо традиція дарувати подарунки прийшла колись із далеких Європейських країн, а ми перейняли її разом із католицькими сусідами, потреба в добродушному й мудрому наставнику, який пожуре спочатку, але похвалить за виправлені помилки - це не основна ідея багатьох церковних уставів. Звичайно, діти тут основні спадкоємці традицій, тож саме в них важливо посіяти благодатне зерно віри у світле та прекрасне, у тому числі у Бога. І якщо поки що в їхніх незміцнілих душах асоціації єпископа Миколи в ризі та Діда Мороза в шубі злегка нашарувалися один на одного, не біда. Головне, що таке шанування і того й іншого породжує в них потрібні надалі почуття: справедливості, покаяння, порядності та віри в добро. І нехай усім Святий Миколай у ніч із 18 на 19 грудня принесе довгоочікуваний подарунок. Ви ж добре поводилися цього року?)