Спас Медовий, Спас Яблучний та Спас Горіховий: традиції, святкування, ікони. Що змінилося у 3 Спасах у 2024 році?

Традиційно, місяць серпень вважається місяцем 3 Спасів. Ці три великих релігійних свята припадають на цей період невипадково. Пов'язано це зі збором врожаю, а також, із вдячністю за послані дари. Обряди в ці дні повністю виправдані, оскільки в такий спосіб дари природи не тільки правильно заготовлюються на зимове зберігання, а й підноситься хвала Господу нашому, а також розпочинаються пости. У ці дні в храмах освячують не тільки воду, а й мед, на честь Медового Спаса, яблука, на честь Яблучного Спаса і горіхи, на честь Горіхового Спаса.

Єдине, що не відповідає багаторічній традиції — це святкування серпневих Спасів. Річ у тім, що, зважаючи на перехід України на новоюліанський календар 27 липня минулого року, Спаси цього року і всіх наступних, змінили свої традиційні дати на 13 днів. До речі, всі перехідні свята також святкуються в інші дні, про це детальніше ви можете дізнатися з нашої статті: "Новоюліанський календар, чому відбулися зміни 1 вересня 2023 року?". Ми ж сьогодні приділимо особливу увагу «найсмачнішим» святам літа, що минає, з тим, щоб повною мірою насититися духовно і правильно підготуватися до зими.

Спас Медовий, Спас Яблучний і Спас Горіховий — нові дати вшанування у 2024 році

У зв'язку з переходом на новий календар і зміщенням дат релігійних свят, з цього року Спаси будуть вшановуватися:

• 1 серпня (раніше 14 серпня) Медовий Спас або Маковій — перший у трійці. Цього дня вшановується Хрест Господній Животворений, а також Спаситель та Богоматір Володимирська. Цього дня до храму на службу заведено нести мед й продукти з нього, мак та спеціально зібрані букети з квітів;
• 6 серпня (раніше 19 серпня) Яблучний Спас — Великий Спас або Спас «на горі». Офіційно, цей день у церковних канонах іменується як Преображення Господнє. До храму цього дня можна приходити не тільки з яблуками, а й з усіма зібраними плодами. Господині цього дня можуть освятити й баночку варення на зиму. До церкви несуть зібране колосся зернових із нового врожаю, щоб і весь наступний рік перебувати в достатку;
• 16 серпня (раніше 29 серпня) Горіховий Спас — завершальний. Насправді це дата перенесення образу Спаса Нерукотворного до Константинополя. Сталося це 944 року. За традицією цього дня багато печуть. Хліб і пироги, разом із горіхами несуть до храму, щоб піднести молитву і вшанувати Спасителя. Також цього дня жінки закуповують полотно для того, щоб в оселю їхню приходило щастя і достаток, а сім'я була здорова. Після цього дня вже можна сіяти озимі.

Медовий Спас — ікони, традиції, вірування

Тепер розглянемо кожне зі Святих свят окремо, адже кожне з них багатогранне та цікаве з релігійного та побутового боків. Маковий, перший Спас названий не тільки через традиційний продукт, а на честь 7 Мучеників, братів Маккавеїв, Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Єлєазара, Євсевона, Аліма і Маркела. Вони зазнали жорстоких гонінь за свої переконання та поклали життя своє за віру в істинного Бога і Сина Його. Віряни цього дня згадують й шанують також матір їх — Соломію та вчителя Єлеазара. З цього дня починається Успенський піст, що триває аж до Успіння Пресвятої Богородиці. У церковних канонах він шанується як Свято Всемилостивого Спасителя (Спаса) і Пресвятої Діви Марії.

Легенда свідчить, що в славне візантійське місто Константинополь, оплот істинної віри, прийшла небачена до цього часу епідемія. Від хвороби людей врятував фрагмент хреста, на якому розіп'яли Ісуса. Ним освятили всі водні ресурси міста й з цього моменту хвороба відступила. Тож сьогодні, на Маковія святять не лише мед і мак, а й воду. Вона має особливу силу і здатна вилікувати будь-яку недугу.

Спас, як власне і його назва — це народне визначення й воно складається з двох частин. За однією з версій, на Русі слово Спас і «запасатися» має спільний корінь, а оскільки всі три Спаси «мають на меті» призвести до створення певних запасів на зиму, назва органічно вплелася в побут наших предків. Накладення сталих народних традицій на церковні свята — це прекрасний приклад єднання духовного і матеріального, що не може не радувати.

Оскільки, як уже зазначалося, серпень — найурожайніший місяць літа, перший Спас прозвали Медовим, через дозрівання та заготівлю меду на пасіках. Цей продукт відігравав й відіграє ключову роль у нашій культурі, тому друга назва Спаса так чудово наклалася на будні наших вірян. Ще одна назва цього Спаса — Мокрий або «на воді». Цього дня в Київській Русі освітлювали не лише воду в храмі, а й природні водойми, а також колодязі, звідки брали питну воду. Вважалося, що після освячення, вода набувала величезної цілющої сили. Тому, в річці мили домашню худобу, щоб уберегти її від хвороби і мору. Цей же день закривав сезон купання у відкритих водоймах.

Медовий Спас, цікаві факти про цей день у нашій культурі:

• священнослужителі храмів цього дня одягалися в одяг фіолетового кольору для богослужіння, що є рідкістю;
• із церковного вівтаря, під час богослужіння виносять хрест, щоб кожен за давньою традицією міг прикластися до нього, а півчі при цьому виконують гімн, присвячений розп'яттю Спасителя;
• літургія, як і під час Великодня, завершується Водосвятним молебнем;
• як і в будь-яке церковне свято, вірянам належить залишити всі мирські справи, щоб присвятити себе молитві Господу нашому, винятком є збір меду та висаджування озимих культур;
• перша трапеза починається з ложки освяченого меду. Вважається що він має особливу силу в цей день;
• оскільки Медовий Спас збігається з початком Успенського посту, продукти тваринного походження і риба на стіл не ставилися; -
• випічка була головною стравою на свято. На згадку про сімох Мучеників Маккавеїв пекли спеціальні паски з маком — маканці або мачники, а також, рулети, булочки з маком, медові пряники, млинці, пряники, коржики.

Медовий Спас — шанування ікон

У день Спаса Маковія, віряни особливо шанують три образи:

1. Хрест Господній Животворний. Урочистий хресний хід цього дня і схиляння перед Розп'яттям символізував зцілення від усіх хвороб, на честь першого поклоніння Хресту в Константинополі. Віряни просять про зцілення недуг нинішніх, зміцнюють свою віру в Господа, а також просять послати їм наступного року здоров'я та гарний урожай.
2. Ікона Спасителя — ключовий образ цього дня. Спас Нерукотворний, за легендою, ікона створена самим Ісусом Христом, коли лік Його закарбувався на хустці, яку подали Йому, щоб витерти обличчя. За церковними канонами Його так і зображують на тканині — Убрусі, а сам образ вважається чудотворним.
3. Ікона Богоматір Володимирська — заступниця й наставниця. Віруючі жінки моляться їй на Спаса, оскільки вважається, що цього дня Господь відпускає всі гріхи. Але є одна особливість, жінка повинна сама себе пробачити, тоді зійде їй Благодать Божа.

Яблучний Спас — історія, традиції, символізм

Преображення Господнє, церковна назва другого Спаса. За давніх часів на Русі цього дня окропляли яблука, тоді як у Греції - до храмів несли виноград. Тож, історики схиляються до того, що назву Яблучний, Спас отримав на догоду нашим кліматичним умовам. Якби до цього моменту дозрівав якийсь інший фрукт або ягода, то день цей був би названий на честь нього. Об'єднання двох свят має глибокий сенс для нашої культури. Як зелені кислі яблука в останні дні теплого літа дозрівають і насичуються теплом, так й кожна віруюча людина, під впливом Слова Божого преображається духовно, дозріваючи для вічного життя на Небесах.

Історія Яблучного Спаса, як і попереднього першого, почалася під час становлення нашої віри. Стародавні слов'яни були зайняті збиранням урожаю в серпні, щоб у призначений день віддати подяку Богові за послані дари. Вважалося, що саме на Спаса осінь змінює літо та починаються холоди. Тому, вони збиралися за величезним столом, запрошували сусідів для того, щоб розділити радість завершення заготівельного сезону та пригостити всіх охочих його дарами. У кого що було в надлишку, обмінювалися або виносили цілі кошики за ворота, для того, щоб кожен охочий міг пригоститися та забрати собі. У ці ж дні дуже шанувалася турбота про нужденних.

Скуштоване цього дня освячене яблуко додавало сил, додавало здоров'я і виконувало заповітні бажання. Тому цьому фрукту приписували багато чудодійних властивостей, а саме вживання або невживання плоду обростало легендами та обрядами, наприклад:

• віряни несли освячені яблука на кладовища і клали на могили померлих родичів. Звідси пішло вірування про райські яблучка. Якщо у матері рано померла дитина, то вважалося обов'язковим не їсти яблука до цього дня, для того, щоб принести їх у дар своєму чаду в надії на райське життя малюка;
• перше, що проковували люди після відвідування храму — були, звісно ж, яблука. Незаміжні дівчата в цей момент загадували на судженого;
• сонце цього дня проводжали з особливою урочистістю, оскільки це означало завершення літа. Молодь влаштовувала гуляння та водила хороводи;
• віряни намагалися в цей день одягнутися в одяг із білого полотна, щоб підкреслити шанування Преображення Господнього;
• якщо в Медовий Спас святили букети з квітів і диких трав, то в Яблучний Спас букети формують із колосків зерна. Пучки з 12 колосків, освячені в храмі, зберігають до нової посівної, для того, щоб змішати їх із фуражним зерном на посів. Це гарантує новий гарний урожай;
• цього дня допускалося послаблення Успенського посту, тому на святковий стіл ставили рибу, церковне вино та нежирну випічку;
• випічка цього дня робилася з пісного тіста, але рясніла додаванням яблук й всіма дозрілими фруктами, ягодами й навіть грибами.

Після Яблучного Спаса традиційно починався сезон весіль. Якщо молоді були готові вінчатися в день Преображення Господнього — це віщувало щасливе і довге подружжя. Єдине, що в цей день не можна було влаштовувати пишні застілля, тому до закінчення Успенського посту багато пар й зволікали.

Іконою цього свята природно є Преображення Господнє. На ній Ісус зображений стоячим на вершині гори, оточений Божественним світлом, разом зі своїми пророками. Учні ієрархічно перебувають нижче на полотні, на їхніх обличчях застиг вираз здивування і шанування. Преображення символізує воскресіння і закликає до духовного оновлення, переродження, для того, щоб далі постати перед нашим Творцем.

Горіховий Спас — сенс свята, традиції та обряди

Завершальний третій Спас у нас називають традиційно за врожаєм, що дозріває. Тому, окрім Горіхового, часто можна зустріти Хлібний Спас або Полотняний. Ці назви не випадкові. Із зібраного й заготовленого нового врожаю зернових - мололи борошно, щоб спекти смачну, вже здобну, випічку. Природно, в пироги клали горіхи. Ткали полотна з льону, щоб уже в довгі холодні зимові вечори займатися вишивкою і пошиттям одягу.

Основною іконою для поклоніння є все той же Спас Нерукотворний, лік Ісуса Христа на тканині. Він же і символізує Горіховий Спас. Цього дня обов'язкове відвідування храму, щоб звернутися до Бога з вдячністю за зібраний урожай. Молитву читали також мученику Діомеду. Після церкви, накривали багатий стіл. Оскільки час Успенського посту закінчився, можна було готувати продукти з м'яса та риби. Хліб пекли тільки з нового врожаю пшениці. На стіл ставили горіхову настоянку, а гілки горіха вішали в оселі, вважалося, що вони відганяють від обителі злі сили й оберігають від дурного ока. Яким буде плід горіха всередині, таким буде і наступне літо, стиглий й сухий — до хороших новин, гіркий й гнилий — до проблем.

У назві третього Спаса ще можна зустріти такі характеристики як Золотий і Холодний. Мабуть, золотим його назвали тому, що він вінчає остаточний збір врожаю. З цього дня люди займалися лише посівом озимих зернових, а повні засіки заготівель - закривалися. Після цього для вже цілком могли настати холоди, віщуючи неминучу зиму. Натомість починався сезон ярмарок, де зібраним урожаєм обмінювалися, докуповуючи ті продукти, які «не вродили». У деяких областях зустрічаються традиційні купання на останній Спас. Вважається, що вода цього дня «витягує» всі погані думки й помисли. Омившись у водоймі, вірянин отримував прощення й очищення від гріхів.

Три Спаси — це одні з небагатьох релігійних свят, де так тісно переплітаються церковні та народні традиції. Ікона Спасителя — центральний образ усіх трьох Спасів, що зайвий раз підкреслює їх важливість у формуванні духовного вклоніння вірян. Тоді як органічне сплетіння народного символізму, говорить про те, що людям духовно близькі ці канонічні дати. Тут є місце вдалому поєднанню шанування і святкування. Гарний врожай вселяє радість і свідчить про безбідну мирську їжу, тоді як вихваляння Господа й подяка за надіслану милість — наповнює душі вірян духовним теплом й підтримкою Небесних Сил. Освячення дарів природи, народні гуляння та богоугодні дійства в храмах і церквах роблять ці дні особливою та радісною подією для всіх православних християн. Це особливий єднальний фактор, який допомагає нам боротися з усіма труднощами, що випадають на шляху до себе та істинного Бога.